УСТИД, ДУ,
Устид, ду, м. Стыдъ. Йому такий встид, як тій кобилі, що віз переверне. Ном. № 3171.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 359.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
УСТИДАТИСЯ, ДАЮСЯ, ЄШСЯ, →← УСТИГАТИ, ГАЮ, ЄШ,